Світовий кооперативний рух та особливості його формування

          Світовий (міжнародний) кооперативний рух як унікальне суспільно-економічне явище зародився понад півтора століття тому. Його початковий етап припадає на 40-50 рр. ХІХ століття. Саме у цей час у Західній Європі почали успішно діяти кооперативні товариства споживачів і виробників, що стали своєрідною реакцією населення різних країн на економічні та соціальні наслідки переходу до капіталізму.           Визначимо основні причини, що обумовили появу кооперативного руху, який вже на початку ХХ ст. набув світового значення. По-перше, мало місце бурхливе зростання міського населення, що, цілком закономірно, супроводжувалося значним збільшенням попиту на споживчі товари, кредитні ресурси, житло тощо. А перевищення попиту над пропозицією в умовах ринку призводило до зростання цін. По-друге, було характерним відставання темпів розвитку сфери послуг від темпів зростання великої промисловості. По-третє, значна частина власників фабрик і заводів нав’язували робітникам видачу заробітної плати товарами з, так званих, «фабричних» крамниць. По-четверте, кустарі, ремісники і селяни відчували гостру потребу у коштах для розвитку своєї господарської діяльності [17, с. 49].           Всі вищеназвані чинники створювали ідеальні умови для процвітання бізнесу різного роду посередників (торгівельних, фінансових, на ринку житла тощо). Вартість послуг посередників була необґрунтовано високою. Тому кооперативи склали реальну альтернативу нецивілізованому бізнесу приватних посередників (ця особливість обумовлювала їх дієвість на всіх етапах розвитку).           Базовою для таких економічних організацій стала ідея об’єднання групи осіб з метою вирішення певної, актуальної для неї економічної проблеми: відсутності необхідних за ціною і якістю товарів, кредитних ресурсів, житла, можливостей щодо вигідного збуту виробленої особисто товарної продукції. Так, наприклад, споживчі кооперативи організовували прямі гуртові закупки для своїх членів; сільськогосподарські, відповідно, «прямий» збут виробленої сільськогосподарської продукції; кредитні кооперативи об’єднували для взаємовигідної співпраці «напряму» вкладників і позичальників, а житлові – створювали всі умови, для отримання їх членами житла належної якості за цінами на рівні собівартості. Цілком очевидно, що такі організації, які надавали економічні переваги, отримали широку популярність серед пересічних громадян.          Зі збільшенням кількості кооперативів, що, як правило, було пов’язано із складним економічним становищем громадян, дедалі більше розвивалася співпраця між ними. В останні десятиріччя ХІХ ст. у країнах Західної Європи почали утворюватися регіональні та національні кооперативні об’єднання (асоціації, спілки). Цілком закономірно, що першими серед таких організацій, були об’єднання споживчих кооперативів, адже, саме вони започаткували кооперативний рух.          

Вся работа доступна по Ссылке