Роль міжнародних фінансових інститутів у регулюванні біполярної світової валютної системи
З огляду на проведене нами дослідження в межах цього розділу, можемо стверджувати, що ключову роль у сучасній системі міжнародних відносин продовжують відігравати незалежні національні держави. Вестфальский міжнародний порядок [46], установлений після відомого конгресу 1648 р., визначив на кілька століть уперед чільні позиції суверенних держав і міждержавних відносин у світовій політиці.
Однак сьогодні національні держави перестали бути єдиними акторами на світовій арені, чия політика та поведінка є визначальною для всієї світової спільноти. У другій половині ХХ ст. все більш активну участь у системі міжнародних відносин стали брати міжнародні організації (МО), форуми багатобічної дипломатії, багатонаціональні корпорації, великі міста, трансграничні регіони і навіть окремі індивіди. Підвищення їхньої ролі та значення в міжнародному житті особливо проявилося в останні десятиліття ХХ ст.
Крім того, сучасна світова валютно-фінансова криза виявила слабкість та нездатність окремих країн спільно ефективно діяти щодо усунення дисбалансів у глобальному валютному середовищі, вирішення проблем міжнародної валютної ліквідності, а також врегулювання глобальних фінансових ринків. Стало цілком зрозумілим, що для кожної країни першочерговим є розв’язання завдань на національному рівні, більше того, валютні ризики перекладалися на країн-сусідів (переважним чином основних торговельних партнерів), що призводило до «ефекту доміно» – знецінення курсів національних валют у глобальному масштабі.
Саме в таких умовах розвитку світових валютних відносин важливу регулятивну роль мали відіграти міжнародні валютно-фінансові організації. Проте навіть фінансові інституції з можливістю глобального впливу проявили власну інституційну слабкість та нездатність виконувати свою головну функцію – забезпечення ефективного дієвого регулятивного механізму в межах глобальної економіки.
Тому необхідно дослідити роль наявних міжнародних валютно-фінансових організацій (МВФО) у сучасних умовах як головного глобального регулятивного механізму міжнародних валютних відносин.
Саме МВФО в процесі включення у світовий валютно-фінансовий простір усіх груп країн, формують сталі та системні зв’язки між ними, які виходять за межі суто валютно-фінансових і розвиваються як економічні в цілому [93]. Проблема полягає в тому, що роль окремих груп країн у цьому процесі визначається саме міжнародними фінансовими організаціями, оскільки вони перебирають на себе функції створення рамкових умов світового економічного порядку, зокрема валютного, акумулювання у світовому масштабі тимчасово вільних валютних коштів і їх розподіл між країнами-позичальниками. Реалізація цих функцій міжнародних фінансових організацій і є одним з основних чинників утворення єдиної світової валютно-фінансової системи та інтеграції в цю систему національних економік.
У сучасному глобалізованому світі роль МВФО та, власне кажучи, і ставлення до них світової спільноти є неоднозначними, двобічними. Питання про реальну результативність діяльності, вчасну реакцію на виникаючі в світовій економіці шоки та кризи, своєчасність, адекватність та об’єктивність допомоги, що надається МВФО економікам, які потерпають від несприятливих економічних чинників зумовлюють необхідність реорганізації, реформування чи то ліквідації окремих міжнародних організацій як таких, що не відповідають потребам сучасного світу та біполярної світової валютної системи зокрема, особливо в умовах сучасної світової фінансової кризи.
