Суть інституту відводу, механізм його правового регулювання та зв’язок із завданнями і засадами кримінального провадження України
Розвиток України як демократичної, соціальної та правової держави викликає необхідність переосмислення та вироблення нових підходів та концепцій із метою їх відповідності до викликів сьогодення. Проблеми забезпечення верховенства права, законності, неупередженості, справедливості та інших системоутворюючих принципів права у національній правовій системі України мають ключове значення, як для розвитку такої правової системи у цілому, так і для розвитку окремих галузей права та прикладних питань правозастосування. Ґрунтовне наукове осмислення галузевих інститутів права має поєднуватися із комплексним дослідженням загальнотеоретичних концепцій та підходів. Саме тому, видається необхідним зупинитися на фундаментальних положеннях теорії права, задля аналізу інституту відводу у кримінальному процесі України.
Щоб визначити поняття інституту права та його роль у загальній системі права, пропонуємо використовувати визначення інституту права як сукупності відокремлених, взаємопов’язаних правових норм, що утворюють частину галузі права та регулюють певну сторону однорідних суспільних відносин [101, с.244]. Існування інституту відводу в кримінальному судочинстві України є гарантією справедливого, неупередженого та об’єктивного правосуддя. Він складається із комплексу охоронних заходів, пов’язаних з усуненням зацікавлених осіб від досудового розслідування та судового розгляду. Сформульована у главі 4 КПК України 1960 р. та параграфі 6 глави 3 КПК України 2012 р. система заборон гармонійно вписується в загальну стратегію розвитку кримінального процесуального права України, що спрямована на захист інтересів особистості, надаючи інституту відводів додаткове значення. У контексті реалізації призначення кримінального судочинства даний інститут не може бути віднесений до числа другорядних елементів у механізмі кримінального процесуального регулювання. Багато залежить від того, яким судом буде здійснене судовий розгляд і який слідчий проведе досудове розслідування. Необ’єктивне ставлення до будь-якого учасника кримінального провадження істотно погіршує якість роботи не лише окремо взятого органу чи посадової особи, але і правоохоронної, і судової систем в цілому, при цьому пробуджуючи у громадян негативне ставлення до органів державної влади. Вроджене почуття справедливості, притаманне кожній людині, примушує державу враховувати цей моральний аспект на законодавчому рівні.
Новий КПК України, що був прийнятий Верховною Радою України 13 квітня 2012 року, по-новому підходить до вирішення проблем кримінальної процесуальної діяльності, наслідуючи найкращі зразки кримінального процесуального законодавства іноземних країн. Через дану обставину видається важким здійснення аналізу наявної практики його застосування, оскільки значна кількість порушених кримінальних проваджень ще розглядаються відповідно до положень старого КПК України 1960 року. Дане надає можливість акцентування уваги на теоретичних аспектах застосування нового КПК України 2012 р. із запозиченням практично-прикладного досвіду застосування процесуального значення відповідних інститутів кримінального процесу згідно із відповідними нормами КПК України 1960 р.
Процесуальне значення інституту відводу полягає в тому, що право прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, захисника, а також потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача або їх представників заявити відвід судді, присяжному, прокурору, слідчому, перекладачу, експерту, спеціалісту і секретарю судового засідання виступає своєрідним методом захисту прав і законних інтересів учасників провадження, котрий сприяє об’єктивному досудовому розслідуванню і судовому розгляду і тим самим виконанню завдань кримінального судочинства. Належне заявлення та вирішення відводів втілює в собі важливу гарантію встановлення істини у кожному кримінальному провадженні та сприяє винесенню законного, обґрунтованого та справедливого вироку.
Акцентуючи увагу на кримінальному процесуальному законодавстві України, у цілому погоджуємося із думкою Л.М. Лобойка, що у практиці застосування старого КПК України 1960 р. простежувалися, із поміж іншого, наступні негативні положення: невідповідність кримінального процесуального законодавства у частині регламентації прав суб’єктів процесу європейським стандартам правового положення особи у кримінальному судочинстві, високий ступінь формалізму у кримінальній процесуальній діяльності та нерівність сторін обвинувачення та захисту [153, с.4]. Нові положення КПК України 2012 р. відносно інституту відводу у кримінальному провадженні свідчать про намагання законодавця забезпечити таке застосування норм кримінального процесуального права, при якому законні інтереси учасників процесу були б реально гарантовані та надійно захищені від необґрунтованих обмежень.
Наразі у кримінальному процесуальному законодавстві України відсутнє визначення поняття «відвід».
У теорії кримінального процесу використовуються наступні визначення відводу. Відвід – це правовий інститут, тобто сукупність норм, які забезпечують об’єктивність та неупередженість осіб, які беруть участь у розслідуванні та судовому розгляді справи, а також виконання інших вимог кримінального процесуального та іншого законодавства, що визначає, які особи і за яких обставин не можуть приймати участь у кримінальному процесі. [161, с.15-16]. Відводи, відповідно, – правовий інститут, що забезпечує об’єктивність та неупередженість осіб, що беруть участь у розслідуванні та судовому розгляді, а також дотриманні інших вимог кримінального процесуального законодавства, що визначають, які особи і за яких обставин не можуть брати участі в процесі.
Велика енциклопедія за редакцією С. Южакова пропонує таке визначення: «Отводъ есть устраненіе по иниціативе тяжущихся такихъ лицъ изъ процесса, которыя по темъ или инымъ причинамъ не представляютъ гарантій техъ свойствъ, которыхъ можно отъ них требовать по ихъ роли въ процес се, а также устраненіе разсмотренія всего спора въ некомпетентному судебномъ устаноленіи. Очевидно, что отводы должны отличаться и крайнимъ разнообразіемъ: помимо отвода о неподсудности, таковые могутъ направляться къ устраненію неправоспособнаго повереннаго (в смысле legitimatio ad causam), судьи, свидетеля, эксперта, окольныхъ людей, не предсталяющихъ гарантій необходимой безпристрастности и незаинтересованности въ исходе спора и т.д. Не представляя объясненій по существу дела, ответчикъ можетъ предъявить следующіе 5 отводов: 1) о неподсудности данному суду; 2) о подсудности въ другомъ однородномъ суде по связи съ другимъ деломъ, т.е. nomu forum conexitatis; 3) когда требованіе истца должно относиться целикомъ къ другому ответчику; 4) когда истецъ не имеетъ процессуальной правоспособности; 5) когда иностранецъ истецъ не представилъ обезпеченія убытковъ» [40, с.545].
Альтернативне визначення можемо знайти у новому энциклопедичному словнику Ф.А. Брокгауза и И.А. Єфрона: «Відвід (Proccessionseinrede) такі заперечення, які, не торкаючись самого права на позов, мають на меті тільки відхилити провадження у справі. Відводи вказують на порушення істотних процесуальних умов та форм, необхідних для відкриття процесу, для встановлення процесуальних відносин між судом і сторонами. Відводи таким чином мають у своїй основі початок процесуального права, чим і відрізняються від заперечень у вузькому розумінні, які, будучи засновані на матеріальному праві, мають на меті не тимчасове призупинення процесу або припинення його з правом поновлення в іншому суді або при інших умовах, а досконале знищення самого права на позов» [186, ст. 885].
Пропонуємо наступне визначення поняття відводу у кримінальному провадженні – це регламентований кримінальним процесуальним законодавством України засіб забезпечення усунення від участі у кримінальному провадженні осіб, щодо яких є сумніви у їх об’єктивності, неупередженості, шляхом з’ясування наявності відповідних обставин, а в разі підтвердження - заміни іншими особами з дотриманням процесуального оформлення результатів.
