Проблеми розвитку житлової кооперації у світовій економічній думці та методи їх дослідження

          Багаторічний вітчизняний та зарубіжний досвід житлової кооперації є особливо актуальним для України сьогодні, в умовах пошуку дієвих механізмів для забезпечення громадян новим і якісним житлом, утримання його та прибудинкових територій у належному стані. Цей досвід відображений у численних джерелах та спеціальній літературі.           Передусім охарактеризуємо праці вітчизняних учених щодо розвитку житлової кооперації в Україні. Беручи за основу періодизацію сучасного українського дослідника кооперативного руху А.О..Пантелеймоненка, яка висвітлює проблеми розвитку сільськогосподарської кооперації [172, с. 15], можна запропонувати аналогічну, що відображає специфіку вітчизняних публікацій щодо житлової кооперації, значною мірою пов’язану із змінами у державній економічній політиці. Названа періодизація умовно охоплює чотири основні періоди:          І-й – описово-пропагандистський (кінець ХІХ – початок ХХ ст.);          ІІ-й – політизації ідеї житлової кооперації (20-і – кінець 30-х рр.          ХХ ст.);          ІІІ-й – інструкційно-статистичний (60-і – кінець 80-х рр. ХХ ст.);          ІV-й – науково-аналітичний (з початку 90-х рр. ХХ ст.).          Основу першого періоду складають праці вітчизняних дослідників дорадянської доби, другого і третього – опубліковані результати досліджень науковців радянського періоду, а четвертого – вітчизняні публікації кінця ХХ – початку ХХІ ст.          Описово-аналітичний період є особливо яскравим у історіографії житлової кооперації. Він відображає складні процеси становлення й перші здобутки кооперативних житлово-будівельних товариств, і характеризується науковими працями, що, без перебільшення, можна назвати класикою кооперативної думки. До їх числа належать роботи В. Бородаєвського, М..Бройдо, К..Вебб, М..Гібнера, Е..Левіна, О..Меркулова, Д..Полупанова, Л..Щеглової та ін. [10; 11; 18; 29; 113; 144; 182; 183; 231].           Важливим джерелом для аналізу стану житлової кооперації Англії кінця ХІХ – початку ХХ ст. є робота К. Вебб «Мирный переворот в экономической жизни. Кооперация в Великобритании», видана у 1910 р. [18]. Автор дослідила три варіанти кооперативного будівництва, детально описала діяльність найбільш відомих житлово-будівельних товариств, навела цікаві статистичні дані. М. Бройдо у своїй аналітичній статті «Строительная кооперация на Западе» (1911 р.), дав характеристику різних моделей житлово-будівельних кооперативних організацій Англії початку ХХ ст. [11, с. 67].          Важливу інформацію про житлову кооперацію Німеччини названого періоду можна отримати з праці М.П. Гібнера «Система кооперации», опублікованої у 1911 р. у Москві [29]. Автор відобразив процес будівництва житлового будинку від придбання місця і складання архітектурного плану до передачі жилого приміщення члену кооперативного товариства. Він проаналізував можливі джерела залучення капіталу до житлово-будівельного кооперативу, порівняв розвиток житлової кооперації у Німеччині та Англії, підтвердив свої висновки відповідними статистичними даними.           Відомий російський дослідник кооперативного руху у галузі житлового будівництва початку ХХ ст. Д. Полупанов, у 1915 р., у своїй статті «Кооперативное движение на Западе (Французская строительная кооперация)» звернув увагу на причини досить високого рівня розвитку французької житлової кооперації, називаючи найважливішими з них – сприятливу державну політику і житлове законодавство [183]. Автор вважав, що сприяння житловій кооперації з боку держави було викликане не тільки необхідністю вирішення житлового питання, але і потребою зменшити соціальну напругу у середовищі робітничого класу. Дослідник на конкретному прикладі показав усі фінансові витрати члена кооперативного товариства, доводячи переваги такого механізму забезпечення громадян житлом.          В іншій праці «Квартировладельческая кооперация» (1915 р.) Д..Полупанов здійснив аналіз причин виникнення квартировласницьких (житлових кооперативних) товариств у Російській імперії на початку ХХ ст. [182]. Названі причини полягали у тому, що будинки, збудовані житловими товариствами, вигідно відрізнялися своїм благоустроєм та новітнім обладнанням (ліфти, пральні, сушилки, централізована вентиляція тощо). Автор стверджував, що у будинках, збудованих кооперативними товариствами, квартири були прилаштовані до потреб і побажань майбутніх власників. Перераховуючи переваги житлових кооперативів, Д. Полупанов об’єктивно писав і про наявні проблеми – дорожнечу квартир і відсутність дешевих кредитів. Дослідник, підтверджуючи свої висновки, наводив ціни на кооперативні квартири у Петрограді, схему виплат, суми першого внеску та щорічних платежів, умови іпотечного кредитування, аналізував джерела кредитів у Європі. Подальший розвиток житлової кооперації, на думку автора, має визначатися вирішенням питання пошуку «дешевого» кредиту і розширенням прав учасників будівельного товариства.           Оцінку стану розвитку житлової кооперації у Російській імперії надає дослідження Товариства Споживчих товариств півдня Росії, що було опубліковане 1918 р. у Харкові [234]. Ця ж тема була предметом дослідження О..Меркулова і знайшла своє відображення у публікації «Кооперативное движение в Росии» [144].           Аналіз розвитку кооперативного руху у країнах Західної Європи зробили В. Бородаєвський у науковій праці «Кооперация среди славян» (1912. р.) та Л. Щеглова – у статті «Кооперативное движение на Западе (кооперативная жизнь в Западной Європе)», опублікованій у першому номері журналу «Вестник кооперации» за 1915 р. [10; 231].          Другий період вивчення проблем житлової кооперації, який умовно можна назвати «періодом розвитку ідеї житлової кооперації», представлений численними працями радянських дослідників. При цьому, слід зазначити, що після закінчення громадянської війни, шукаючи вихід із житлової кризи, радянська влада поступово почала впроваджувати у життя різні форми житлово-будівельних кооперативів.           19 серпня 1924 р. ЦВК СРСР та Раднаркомом була прийнята Постанова «Про житлову кооперацію». Перші успіхи на цьому шляху, навіть, змусили владу дозволити активно розповсюджувати спеціальні наукові дослідження і журнали, присвячені житловій кооперації, зокрема «Кооперативне житло», «Житлова кооперація України», «Кооперативний бюлетень». Аналіз публікацій таких науковців, як А. Власик, С. Драгоманів, Ф. Друзь, С..Корнгольд, Ю. Ларин, І. Панченко, К. Решетар, Є. Штандель, надав інформацію про стан і основні напрями розвитку житлової кооперації у 20-х. рр. ХХ ст. в УСРР [20; 57; 58; 100; 111; 177; 195; 230].          Важливий висновок про можливість вирішення житлової проблеми за допомогою кооперації зробив С. Драгоманів у публікації «Кооперація і житлове питання», що побачила світ у 1919 р. [57]. На основних деталях положення про житлово-споживчу кооперацію зупинився Є. Штандель в однойменному дослідженні, опублікованому в 1924 р. у журналі «Кооперативний бюлетень» [230]. С.Г. Корнгольд у науковій статті «Тернистим шляхом», що була надрукована в 1925 р. у журналі «Кооперативне житло», висвітив перші непрості кроки житлової кооперації, охарактеризував нормативно-правові документи, що були прийняті радянською владою [100].          

Вся работа доступна по Ссылке